Чайки Афанасій, Федора та Віктор

Афанасій Чайка працював будівничим, а саме грабарем. Копав рови й котловани під промислові об’єкти, для прокладання залізниць та шосейних доріг.

На одній зі столичних будов він познайомився з Петром Єкелем. Чоловіки виявилися родом із сусідніх сіл Київщини, тож дуже швидко потоваришували й часто гостювали один в одного. З роками створили власні будівничі артілі й, назбиравши грошей, перебралися до м. Київ. Але на спокійному житті їхніх сімей поставила хрест війна…

Афанасій відразу був мобілізований до Червоної армії, та провоював недовго. Неподалік м. Пирятин потрапив у полон. Згодом полонених перевели до спеціалізованого табору, звідки йому з кількома земляками вдалося втекти. Уже на початку вересня 1941 р. чоловік повернувся до рідної Куренівки.

Утім, найважче в долях двох родин було попереду... 29 вересня повсюди в столиці було розклеєно наказ усім євреям зібратися з цінними речами в районі Сирця. Сім’я Єкелів послухалася. Петрових матір і дружину було розстріляно, а сам чоловік та син дивом урятувалися: скориставшись сутінками, їм вдалося неушкодженими скотитися в рів із трупами. Дочекавшись темряви, Петро та Яків вибралися з-під тіл і втекли. Чайки жили неподалік Бабиного Яру, тож по допомогу Єкелі прийшли саме до них.

Порадившись, господарі взялися переховувати гостей. Домовилися, що ті оселяться в старому сараї в садку, а в разі облави скажуть, ніби залізли туди випадково й Чайок не знають.

Через кілька днів Петро вийшов у місто. Хотів домовитися про виготовлення нових документів, та не зумів. Відтак Єкелі повернулися до рідного с. Кагановичі (нині – ??????), але там чоловікові не пощастило вже й зовсім. Його схопили й розстріляли. Яків повернувся до столиці, трохи погостював у Чайок і вирішив прориватися за лінію фронту.

Завдяки провізії і теплим речам родини Чайок йому разом із групою біженців вдалося дійти до м. Таганрог (нині – РФ), де, накрившись білим простирадлом, він перетнув замерзлу затоку й лінію фронту. Після перевірки його відправили воювати.

По війні, в 1946 р., Яків повернувся до столиці, де зустрівся зі своїми рятівниками: Афанасієм, Федорою та їхнім сином Віктором.

Афанасій Чайка помер у 1962 р., Федора Чайка – у 1982 р., Яків Єкель – у 1992 р. Саме того року сім’ю Чайок удостоїли звання «Праведник народів світу»...